Краща учениця ТУГ 20-21

- Насте, ти стала кращою ученицею Тернопільської Української гімназії ім. І. Франка у 2020-2021 навчальному році. Чи було для тебе це несподіванкою?

Привіт. Справді, таке почесне звання стало для мене величезною приємністю. Я щиро вдячна кожному, хто причетний до мого нагородження, а також тим гімназистам, які, окрім мене номінувалися на здобуття цієї престижної стипендії, адже вони були неймовірно гідними конкурентами. Однак я не можу сказати, що це було неочікувано, адже від перших гімназійних класів я дуже багато працювала на користь рідної альма-матер, тому, очевидно мою працю належно оцінили.

- Сьогодні ти вже випускниця, але сім років тому вперше ступила на поріг гімназії  і стала носити почесне ім'я гімназиста. Чиїм вибором був вступ саме до цього навчального закладу?

Із самісінького дитинства я стараюся бути самостійною. Здебільшого сама приймаю рішення, куди йти, що робити, чого я прагну і як цього досягти. Моя мама дуже добре розуміє це і хоче дати мені максимальний простір для самореалізації. Тому вступати захотіла я сама, проте мама із бабусею щиро підтримали моє бажання, за що я неймовірно їм вдячна. Велику роль у моєму виборі відіграв двоюрідний старший брат, який є випускником гімназії і був прикладом для мене найменших літ.

- Як ти навчаєшся? Які предмети є улюбленими?

Навчаюся доволі добре, хоч не є відмінницею. Своїм прикладом доводжу, що кращий учень – це не лише про навчання, а насамперед, про громадську роботу та активну соціальну позицію, адже я є постійною учасницею та організаторкою масштабних всеукраїнських та міжнародних проєктів, конференцій, громадською активісткою і МАНівкою із багаторічним стажем. Щодо предметів, то однозначної відповіді дати не можу. Я люблю навчатися, тому всі предмети є для мене дуже цікавими. Я люблю комунікацію із людьми, тому навіть якщо предмет мені дається дещо складніше, але я обожнюю цього викладача, то просто не можу не любити предмета, який він чи вона викладає. Проте особливе місце в моєму серці назавжди посяде історія України та українська література.

- Ти завжди була активною. Які заходи тобі запам'яталися найбільше?

Справді, моє позаурочне життя дуже насичене,  цікаві історії в ньому не закінчаться напевно, ніколи. По секрету скажу, що я  вже потихеньку уявляю, як приходитиму в рідну школу після випуску і згадуватиму все на світі разом із вчителями.  Втім з особливою теплотою я завжди пам'ятатиму театральну постановку за мотивами твору Тараса Григоровича Шевченка «Назар Стодоля». Тоді я була кмітливою і проворною ґаздинею Стехою, із цим легендарним персонажем мене досі асоціює багато глядачів дійства.

- Ти постійна учасниця громадського життя школи і міста. Можеш розповісти про цю частину свого життя і заходи, які проводила самотужки?

Із задоволенням. Я є членкинею громадської організації «Партнерство» та президенткою євроклубу нашої школи «Terra Libertas». За час своєї шкільної кар’єри я організувала багато проєктів. Останніх та наймасштабніші із них – то це конференції із викладачами Західноукраїнського національного університету на тему розмитнення товарів, яка була організована для учнів нашої гімназії, Всеукраїнський проєкт  для підлітків «Моя історія успіху»  та міжнародний проєкт «Разом ближче до мети». Стосовно останнього, то сам проєкт тривав місяць, однак підготовка до його реалізації ‑ значно довше. Ми залучили в якості спікерів відомих у різних сферах осіб - українців за походженням, але іноземців за громадянством та об’єднали 4 країни: Україну, Польщу, Канаду та Бельгію.

- Сьогодні ми вчимося у ковідних реаліях. Як ти ставишся до дистанційного навчання?

Чесно кажучи, мені дуже шкода, що дистанційне навчання почало настільки активно впроваджуватися як і в Україні, так і у світі саме через цю страшну хворобу. Я сердечно бажаю кожному хворому якнайшвидшого видужання, а людям, які втратили рідних чи близьких від цієї недуги, щиро співчуваю. Проте я не вважаю, що дистанційне навчання -  це погано, навпаки, я дуже прихильно до нього ставлюся. «Дистанційка» стала вимушеною реакцією на пандемію, але насправді вона є більш багатогранною і глибокою, ніж здається на перший погляд. Я впевнена, що ми вже ніколи не повернемось до передковідних стандартів освіти. Тому ми зараз маємо єдине завдання – зламати старі стандарти, створити інші замість них і навчитись жити по-новому.

- Я впевнена, що у такої амбітної дівчини, як ти, усе дуже добре розписано та розбито похвилинно. Розкажи трохи про плани на майбутнє.

Знаєш, я ніколи не любила планувати на довгострокову перспективу. Мій найдалекоглядніший план був не довшим, ніж на прийдешній місяць. Сьогодення ще більше навчило мене бути гнучкою і не створювати навіть місячних планів. Тому тепер стараюся вірити своїм ідеям і серцю, не планувати і вирішувати завдання по мірі їхнього надходження.