ІСТОРІЯ ГІМНАЗІЇ ТА СУЧАСНІ ДОСЯГНЕННЯ
Тернопільська Українська гімназія ім. І. Франка – це не просто навчальний заклад. Це – минуле, сьогодення і майбутнє. Її називають кузнею світових учених і діячів культури, острівцем духовності і волелюбності, оплотом подвижництва і свободи.
Наполеглива праця посла галицького сейму Олександра Барвінського увінчалася успіхом: 7 жовтня 1898 року Крайова шкільна рада повідомила дирекцію польської гімназії у Тернополі, що Міністерство віросповідань і освіти дозволяє відкрити в ній перший клас з українською мовою навчання.
Таким чином, 15 жовтня 1989 року 62 учні урочисто приступили до навчання, розпочинаючи славний шлях Тернопільської української гімназії.
Вона пройшла через перипетії історії, пережила багато змін в світоглядних основах суспільства, відчула прояви різної педагогічної методології, занепадала і відроджувалася знову.
«Цісарсько-Королівська Руська Гімназія Франца-Йосифа І в Тернополі», гімназія товариства «Рідна школа», державна гімназія з українською мовою навчання (1941-1944 рр.) – Тернопільська фізико-математична гімназія – Українська гімназія ім.. І. Франка – такі віхи функціонування цього одного із найславетніших закладів освіти Тернопільського краю.
Із Тернопільською гімназією, ще до відкриття української, пов’язані такі славетні імена, як Іван Пулюй, Іван Горбачевський, Олександр і Володимир Барвінські, Станіслав Дністрянський, Кирило Студинський. Уже в українській гімназії викладали поет Петро Карманський, психолог Степан Балей та яким Ярема, математики Мирон Зарицький, Володимир Левицький і Микола Чайковський, фізик Володимир Кучер.
Тернопільська українська державна гімназія (1898-1920 рр.) була школою класичного типу. Обов’язковими предметами були: латинська, німецька, українська, польська (умовно обов’язкова), грецька (від третього класу), релігія, історія і географія, математика, природознавство, фізика і хімія. У сьомому і восьмому класах учили вступ до філософії, логіку та психологію. Необов’язковими предметами були:історія рідного краю, французька мова, рисунки, спів, фізкультура, стенографія, каліграфія.
Заклад мав 2 бібліотеки: для вчителів і для учнів, кабінет географії та історії, природознавчий, моделей і взірців для рисунків, археологічний.
Гімназія присвячувала багато уваги релігійному, національному й суспільному вихованню молоді.
Кожної неділі і свята учні ходили на богослужіння в Надставну церкву, а пізніше в Середню церкву. Гімназисти відзначали державні свята, влаштовували концерти в річниці визначних українців (Тараса Шевченка, Маркіяна Шашкевича), а шкільні організації й гуртки давали учням добру підготовку до майбутнього дорослого громадського життя.
Для допомоги незаможним учням було застосовано товариство «Шкільна поміч імені Святого отця Миколая», гордістю гімназії був створений у 1909 р. науковий гурток. Діяли у закладі пластовий, прогулянковий та протиалкогольний гуртки.
Під впливом зустрічі з відомим українським композитором Миколою Лисенком у 1903 році в гімназії засновано шкільну хорову капелу, яка налічувала 55 учнів. Саме у ній гартував свій талант майбутній актор Мар’ян Крушельницький.
Гімназисти займалися фізкультурою (руханкою): гімнастикою, тенісом, крокетом, копаним м’ячем (футболом), відбиваною (волейболом), для старшокласників діяв гурток стріляння із гвинтівки.
Під час Першої світової війни (1914-1919) навчання у гімназії було нерегулярним через військові дії та епідемії грипу та тифу.
Гімназійна молодь 20-х років ХХ ст. виростала в тяжкий переломний повоєнний час, який сколихнув українське життя до найглибших основ.
Свіжими залишилися в пам’яті молодих українців спомини про Українську державу й Українську Галицьку Армію, яка відступила за Збруч. З жалем і болем переживали вони невдачу визвольних змагань, масові арешти провідних людей, знущання польської влади над українським народом.
Ці події зміцнювали національну свідомість молоді, спонукали її до активного опору діям займанців.
Тернопільська гімназія – це особливий патріотичних дух, прагнення до активної дії, жертовності заради України.
На шкільній дошці часто появлялися заборонені поезії, які характеризували настрій гімназистів, учні переписували їх у свої зошити:
Я не боюсь тюрми і ката,
Вони для мене не страшні,
Страшніш тюрма у рідній хаті,
Неволя в рідній стороні…
(Знайдено в Мирослава Яремуса під час обшуку, 1930 р.).
У 1927 р. почали створюватися в гімназії таємні гуртки, а у 1929 р. – учні вищих класів утворили групи ОУН.
На наказ змінити на польську мову всі українськомовні написи всередині гімназії та на фронтоні будинку члени цих груп зреагували замазанням нових написів чорною фарбою.
Активні дії патріотично налаштованої молоді привели до того, що 27 вересня 1930 р. українська державна гімназія у Тернополі була ліквідована.
Від цієї драматичної події минув рік. Але все ж у 1931/1932 навчальному році дозволено відкрити 3 найнижчі класи (з наступним збільшенням) при Тернопільській приватній дівочій гімназії «Рідної Школи», яка діяла ще з 1921 року. Тісне приміщення. Висока плата у приватній гімназії обмежували кількісний ріст школи.
У 1931-1939 рр. у ній навчалося не більше двохсот-трьохсотп’ятидесяти учнів, з них 100-200 хлопців, тоді як у колишній українській державній хлоп’ячій гімназії кількість доходила до семисот і більше.
Українська громадськість вимагала відновлення несправедливо закритої української державної гімназії, та польська влада так і не проявила доброї волі.
1939 рік. З приходом радянської влади гімназія «Рідна Школа» реформувалася в середню школу № 1, яка проіснувала до 1944 року.
А у грудня 1941 року у Тернополі знову почала працювати «Державна гімназія з українською мовою навчання». Яка діяла до 1944 року.
Вона намагалася продовжити традиції своїх попередниць, виховуючи високоосвічену, національно свідому молодь, якій належало працювати далі над становленням нації та будівництвом власної держави. Але німецька окупація, умови воєнного часу аж ніяк не сприяли цьому.
25 січня 1944 року – день останньої української матури в Тернополі.
Гімназія дала путівку в життя сотням українців, стала справжньою кузнею патріотичної інтелігенції.
Тут здобували освіту Патріарх Йосиф Сліпий, письменник Володимир Гжицький, Петро Тимочко, актори і режисери Мар’ян Крушельницький та Лесь Курбас, фізик Олександр Смакула, біохімік Степан Гжицький, громадські та політичні діячі Катерина Зарицька, Василь Мудрий, Михайло Сорока, Ярослав Стецько та багато інших видатних українців.
Саме з гімназією пов’язані імена трьох визнаних Папою Римським Павлом ІІ блаженнішими священномучениками: Кардинала Йосифа Сліпого, отців Миколи Кондрата та Миколи Цигельського.
Першими директорами були:
Державна гімназія
1. Маврикій Мацішевський – 1898-1900 роки
2. Омельян Калитовський – 1900-1905 роки
Приватна гімназія «Рідна школа»
1. Михайло Чубчак - 1921-1923 роки
2. Никофор Гірняк – 1923-1925 роки
Навесні 1944 року після звільнення Тернополя від німців знову відновлено діяльність СШ № 1, яка функціонувала до 1991 року.
Гімназія ніколи не втрачала віри в Бога, в Україну, в майбутнє.
Відродилася гімназія практично в один час із незалежною Україною, в 1991 році, головною метою якої стало відродження та формування національної інтелігенції, становлення і розвиток особистості з національною і громадською свідомістю, системою наукових знань про природу, суспільство, людину, готової до свідомого вибору професії, відповідно до прагнень і здібностей у дусі патріотизму, гуманізму та милосердя.
З 1996 року гімназія повернула собі історичну назву – українська.
Директори відродженої гімназії:
Роман Бабад – 1991-1992 роки
Зіновий Личук – 1992-1998 роки
Михайло Ваврикович – 1998-2007 роки.
Анатолій Крижанівський – з 2007 року
Сьогодні – це заклад, головним завданням якого є:
- пошук і відбір для навчання творчо обдарованих та здібних дітей;
- створення сприятливих умов для самовираження особистості учнів у різних видах діяльності, їх повноцінного морального, психічного, фізичного розвитку;
- формування і розвиток соціальної зрілої, життєво компетентної, творчої особистості з усвідомленою громадською позицією, почуттям національної свідомості, підготовленої до професійного самовизначення;
- залучення талановитої молоді до систематичної науково-дослідницької, пошукової, експериментальної роботи.
Сьогодні в гімназії в 23 класах навчається 758 учні.
Навчально-виховний процес забезпечують 58 педагогічних працівників. Серед них – 3 науковці, кандидати наук, 2 заслужених учителя України, 18 учителів-методистів, 12 старших учителів, 10 учителів вищої кваліфікаційної категорії; практичний психолог, соціальний педагог, бібліотекар, педагог-організатор.
З метою розвитку різнобічних нахилів учнів у гімназії діє 3 профільних відділення: української філології, математичне, інформаційно-технологічний.
Крім базових предметів, відповідно до профільного поділу, у гімназії викладаються спецкурси, обов’язково-вибіркові предмети: основи економіки, світова художня культура, логіка, риторика, «Основи наукових досліджень», «Основи графіки», французька та польська мови. У гімназії діє мережа курсів за вибором та факультативів:
- «Людина і світ»;
- «Історія гімназії»;
- «Юний краєзнавець»;
- «Тернополезнавство»;
- «Основи шахової гри»;
- «Основи журналістики»;
- «Основи українознавства»;
- «Основи ринкових відносин»;
- «Основи ринкових відносин»;
- «Основи підприємницької діяльності»;
- «Фінансова грамотність»;
- «Міфологія»;
- «Видавнича справа та редагування»;
- «Етика і психологія сімейного життя»;
- «Формування духовно-моральних цінностей гімназиста».
Практично усі ці курси є авторськими, їх викладають висококваліфіковані фахівці-педагоги. Вивчення музики у гімназії пов’язане з обов’язковим оволодінням грою на сопілці.
Важливим компонентом гімназійної освіти є пошукова робота учнів.
З метою залучення гімназистів до активної науково-дослідницької роботи у гімназії діє наукове товариство «До глибин», що є асоційованим членом Тернопільського територіального відділу Малої академії наук України.
За час функціонування товариства гімназисти захистили 1805 роботи, 503 стали призерами обласного, 94 заключного етапів конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт. 28 учнів гімназії як переможці різних конкурсів та олімпіад були удостоєні стипендії Президента України.
Сила народу – у єдності поколінь. Розуміючи це, педагоги гімназії гартують дух своїх вихованців, вивчаючи подвижницьке життя колишніх гімназистів, світочів науки і культури, патрона гімназії – Івана Франка.
Центром виховної роботи став Музей історії гімназії, у якому зібрано цікаві документи і матеріали, що спонукають до подальших пошуків.
Впроваджуючи технологію психолого-педагогічного проектування особистісного розвитку учнів загальноосвітніх навчальних закладів на основі діагностично-проектуючого комп’ютерного комплексу «Універсал» (автор – к.п.н. Киричук В.О.), педагогічний колектив усю діяльність спрямовує на створення умов для саморозвитку і самореалізації кожної особистості.
Уся виховна робота у гімназії базується на основних засадах Української Хартії вільної людини. З 2020 року діє експерементальний майданчик " Інноваційний освітній експеримент регіонального рівня в закладах освіти ,,Впровадження Української Хартії вільної людини в освітній процес”
Для розвитку творчих здібностей гімназистів у закладі діє широка мережа гуртків та клубів: Зразковий хоровий колектив «Гармонія», Вокальний ансамбль «Консонанс», Зразковий художній ансамбль «100 сопілок», Ансамбль гітаристів, Квартет сопілкарів, Мистецький гурток «Палітра», Гурток юних туристів «Мандрівник», Гурток юних краєзнавців, Військово-патріотичний гурток «Козачата», Гурток «Юний рятувальник», Музей історії гімназії «Витоки», Літературно-мистецьке об’єднання «Животоки», Клуб інтелектуальних ігор, Школа розумових ігор, Євроклуб «Terra Libertas», Клуб сучасного танцю, Драматичний гурток.
Велика увага приділяється розвитку гімназійних традицій, краєзнавчої роботи, пов’язаної із вивченням історії нашого міста.
Упродовж останніх років модернізувалася матеріально-технічна база гімназії: кожен кабінет оснащено найновішою мультимедійною технікою, що дозволяє підняти ефективність уроку до висот досконалості, а участь у національному проекті «Відкритий світ» дає можливість включитися у нову систему освіти з потужним використанням новітніх інноваційних технологій.
Сповідуючи найвищі естетичні засади, ми створили простір краси, який надихає учнів на творчість, спонукає їх до розкриття їхньої обдарованості.
Продовжуючи славні традиції Тернопільської української гімназії, і сьогодні наш заклад забезпечує високу науково-теоретичну, гуманітарну та загальнокультурну підготовку молоді.
Підтримуються тісні зв’язки з випускниками: Павлом Джулем (США), Романом Павлишином (Австралія), Богданом Габлевичем, Степаном Яремою (Львів) Львівськими Академічною та приватною гімназіями, аналогічними закладами нового типу Тернопільщини та України.
З 2005 року у гімназії з ініціативи колишнього гімназиста Романа Павлишина запроваджено 2 премії імені його батька Осипа Павлишина, педагога, старшини УГА, громадського діяча, активіста українського кооперативного руху в Тернополі: для гімназиста «За особливі успіхи в олімпіадах з гуманітарних предметів», для викладача «За особливі досягнення у роботі з обдарованою молоддю». Премія становить 600 австралійських доларів щорічно кожному. З 2014 по 2018 рік у гімназії було засновано ще ряд відзнак , зокрема: дві нагороди нашого випускника Володимира Щесновича, нагорода імені Миколи Николина, гімназійного викладача, родини Господарських та нагорода директора.
Упродовж останніх років Тернопільська Українська гімназія ім. І. Франка є переможцем у номінації «Школа-ерудит», «Школа-краєзнавець», «Найпрестижніший та найпопулярніший навчальний заклад». Стала переможцем у Всеукраїнському конкурсі «Школа успіху», постійно входить у 100 кращих освітніх закладів України за результатами ЗНО.
Розклад дзвінків
